Ответ на Никогда мы не будем братьями

Ответ на стих Анастасии Дмитрук "Никогда мы не будем братьями!" *** Ми давно з вами стали рідними! По крові, по землі, за молитвами, По дідах, які кров&вмивалися, Нам свободу здобуть намагалися! І нехай у нас дещо різний вік - Разом гнали ми до Берліна їх! А сьогодні ви - "на гілляку" нас! Повзете в ЄС! Браття, was ist das? Ми дві частки одної ясної душі, А ви коритесь тим, хто нас "на ножі". Ми не заздримо - сльози у наших очах! Зупиніться! Не чули, як Крим вам кричав... Зупиніться! В анархію граєте! І коктейлями хлопців вбиваєте! Охоронців своїх ви позбулися - І в 17 рік повернулися! Не мовчання, повага в нас - золото! І в серцях до вас нема холоду! Зупиніться, гарячі й хоробрії! Там, на Заході, вовки голоднії! Із підступних шакалів збирають полки, Щоб від нас залишити могильні вінки. А ви скачете все в громадянську війну. Зупиніться, збагніть краще мудрість одну: Нас Господь назавжди нарік рідними! Очорнилися вже - будьте гідними! Бо ненависть зсередини плоть прожере - Остаточно тоді Україна помре! Севастополь-2014 Мария Четырина