О. Таранець. Рідна мати моя/My Dear Mother/Родная мама моя

Рідна мати моя, ти ночей не доспала Ти водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луга й солов&гаї, І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші твої. І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші, блакитні твої. Я візьму той рушник, простелю, наче долю, В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров, І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука, і вірна любов. І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов. __________________ My dear mother, you have not slept well at night You took me to the fields near the village, And you accompanied me on a long journey in the dawn, And you gave an embroidered rushnyk for happiness, And you accompanied me on a long journey in the dawn, And the rushnyk is embroidered for luck, given to fate. Let a dewy path bloom on it, And green meadows and nightingale groves, And your unfaithful maternal affectionate smile, And your kind sad eyes. And your unfaithful maternal affectionate smile, And kind sad eyes, your blue eyes. I&take that rushnyk, spread it out like fate In the quiet rustle of grasses, in the chirping of oaks, And everything painfully familiar will come to life on that rushnyk: And childhood, and separation, and...