Ой чиє ж то жито- Українська народна пісня

Людмила Ломаченко. Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси? Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси? Ой чия ж то дівка розплітає коси? Коси розпустила, ни з ким не ходила. Коси розпустила, ни з ким не ходила, Молодого парня сама полюбила. Провожала мати сина у солдати. Провожала мати сина у солдати, Молоду невістку – в поле жито жати. Жала вона й жала, жала-вижинала. Жала вона й жала, жала-вижинала, Пока за сход сонця тополиной стала. Прийшов син до хати: – Здрастуй, рідна мати. Прийшов син до хати: – Здрастуй, рідна мати. Шо ж то й за тополя стоїть серед поля? – Не питай ти, синку, про тою причину. – Не питай ти, синку, про тою причину, Бери в руки топор – рубай тополину. Первий раз ударив – вона й похилилась. Первий раз ударив – вона й похилилась, Другий раз ударив – вона попросилась. – Не рубай, козаче, я ж твоя дружина. Не рубай, козаче, я ж твоя дружина, А вверху у листях спить твоя дитина. Бросав козак топор, обняв тополину. Бросав козак топор, обняв тополину, Обняв тополину, цилував дитину. – Мати ж моя, мати, шо ж ти наробила? Мати ж моя, мати, шо ж ти наробила? Ти ж мене з сім’єю навік розлучила.