Дивлюсь я на небо та й думку гадаю. Михайло Петренко. Укр. народна пісня. @SertsiaGolos @VchymoSlov

Українці, навіть сучасні, молоді, люблять співати своє, українське, але більшість не знають слів своїх пісень. Тож вчимо слова! Вірш "Дивлюсь я на небо та й думку гадаю". ©Михайло Петренко Виконує: Дмитро Гнатюк Читає: Вікторія Сергієнко (Viktoriia Sergiienko) Вперше вірш Михайла Петренка, який починається словами: «Дивлюся на небо та й думку гадаю...» було опубліковано у поетичній збірці «Сніпъ» 1841 року, де він мав назву «Недоля»: «В минуту жизни трудную Теснится въ сердце грусть...» Лермонтовъ Дивлюся на небо та й думку гадаю: Чому я не соколъ, чому не літаю? Чому мені, Боже, Ти крилля не давъ? Я бъ землю покинувъ и въ небо злітавъ... Далeко, за хмари, подальше відъ світу, Шукать собі долі, на горе привіту, И ласки у сонца, у зірокъ прохать, Й у світі ихъ яснімъ себeпокохать. Бо долі ще змалу кажусь я нелюбій; Я наймит у неї; хлопцюга приблудній: Чужій я у долі, чужий у людей... Хиба хто кохае неріднихъ дітей?... Кохаюся лихомъ и щастя не знаю, И гірко безъ долі свій вікъ каратаю; Й у гoрі спізнавъ я, шо тільки одна Далекое небо моя сторона... И на світі гірко! — Якъ стане щe гірше, Я очі на небо — мені веселіше, И въ думкахъ забуду, що я сирота — И думка далеко, висoко літа!.. Такъ дайте же крилля, орлячого крилля! Я землю покину — и на новосілля Орломъ бистрокрилимъ у небо полину И въ хмарахъ відъ світу навікъ утону. *** Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю, Чому мені, Боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув і в небо злітав. Далеко...