Гандзя - Дмитро Гнатюк

Чи є в світі молодиця, Як та Гандзя білолиця? Ох, скажіте, добрі люди, Що зі мною тепер буде? Гандзя душка, Гандзя любка, Гандзя мила, як голубка. Гандзя рибка, Гандзя птичка, Гандзя цяця-молодичка. Гандзю моя, Гандзю мила, Чим ти мене напоїла? Чи любистком, чи чарами, Чи солодкими словами? Важка ж моя гірка доля, Знать, такая божа воля, Щоб ніченьки я не спав, За тобою пропадав! Чи я мало сходив вітру? Чи я мало бачив цвіту? Чим калина найкрасніша? Чому Гандзя наймиліша? Як на мене щиро гляне - Серце моє, як цвіт в'яне, А як стане щебетати - Сам не знаю, що діяти... Де ж ти, Гандзю, вродилася? Де ж ти чарів навчилася? Шо, як глянеш ти очима, - Аж заплачу, як дитина! Гандзю, серце-молодичко! Яке ж в тебе гарне личко. І губоньки, і оченьки, І ніженьки, і рученьки! Гандзю, котку, не цурайся Та на волю божу здайся, Пригорнись до серця мого Та не вважай ні на кого! Коли ж така твоя воля, Щоб ти мене не любила, Лучче ж мені така доля, Щоб злюбила мя могила.