Ніч яка місячна зоряна, ясная. Пісня про кохання.

Ніч яка місячна, зоряна, ясная, Видно, хоч голки збирай. Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай! Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай! Сядемо в купочці тут під калиною, І над панами я пан! Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею Стелиться полем туман. Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею Стелиться полем туман. Небо незміряне всипане зорями, що то за Божа краса! Перлами ясними, ген під тополями Грає краплиста роса. Перлами ясними, ген під тополями Грає краплиста роса. Ти не лякайся, що ніженьки босії Вмочиш в холодну росу, Я ж тебе, милая, аж до хатиноньки Сам на руках віднесу. Я ж тебе, милая, аж до хатиноньки Сам на руках віднесу. Ти не лякайся, що змерзнеш, лебідонько, Тепло – ні вітру, ні хмар, Я пригорну тебе до свого серденька, А воно палке, мов жар! Я пригорну тебе до свого серденька, А воно палке, мов жар! Я пригорну тебе до свого серденька-а-а-а! А воно палке, мов жар! Я пригорну тебе до свого серденька, А воно палке, мов жар!